У виборчій кампанії як і на війні – всі засоби хороші? А чи так це насправді? Чи дійсно бажання влади варте нехтування людськими життями?
В Україні чомусь так склалося, що про потреби народу згадують лише перед виборами. Жили собі люди-жити, а тут раптом «бух» і вибори. І відразу обіцянки про безхмарне майбутнє, і виконання передвиборних благ минулого сезону, і що найгірше – полювання «на відьом». А «відьмами» у даному випадку стають ті, хто найбільш неугодний бажано на високій посаді, і привід гучний – аби на всю країну.
Очевидно, що наступні вибори не стануть винятком, а навпаки – проявом ще більшого цинізму. Чого тільки варті останні події з затриманням низки нинішніх та колишніх високопосадовців. Але що далеко ходити… Яскравий приклад знайдеться і у Львові – арешт голови Львівського адміністративного апеляційного суду Ігоря Зварича, проти якого 2 грудня 2008 року Генпрокуратура порушила кримінальну справу.
Те, що справа Зварича «замовна» напевне не викликає сумнівів ні в кого. Виправдовувати Ігоря Зварича ми не будемо, адже це вправі зробити тільки суд. А от кому суддя «перейшов дорогу» спробуємо з’ясувати.
Кримінальну справу проти судді було порушено тому, що ніби то ще восени 2007 року львівський підприємець Іван Залізний, за посередництва тодішнього губернатора Петра Олійника, в кабінеті губернатора передав Ігорю Зваричу хабар $100 тис. Слідчі стверджують, що за ці гроші суддя мав прийняти рішення про закріплення за паном Залізним та його фірмою «Оліяр» 350 га львівської земельки. Справа набула такого розголосу на найвищому рівні, що кілька місяців всі країна жила лише цим, забувши про свої біди. Коментували це всі охочі – від містечкових посадовців до Президента країни. І всі одностайно – Зварич хабарник. Складається враження, що в погоні за рожевою мрією Євросоюзу, у нашій країні просто забули про основні принципи європейської політики – права людини і презумпцію невинності. Адже спершу ніж стверджувати вину людини – її потрібно довести.Добавлено (11.08.2009, 20:21)
---------------------------------------------
Наразі ж всі звинувачення проти судді базуються на заяві бізнесмена Залізного. В поданні слідства до Верховної Ради, йдеться про те, що «Залізний І.І., маючи при собі 100 тисяч доларів, прибув до службового кабінету голови Львівської обласної державної адміністрації Олійника П.М., де зустрівся зі Зваричем І.С Отримавши згоду Зварича на одержання хабара та його запевнення в тому, що Львівським апеляційним адміністративним судом буде прийнято рішення про залишення в силі постанови суду першої інстанції, Залізний одразу там же, в кабінеті голови Львівської обласної державної адміністрації, в присутності Олійника П.М. дав, а Зварич одержав від того як хабар 100 тисяч доларів...».
Подання попало так би мовити в «десятку». Під немилість потрапив не тільки Ігор Зварич, а й Петро Олійник, політична кар’єра якого суттєво похитнулася. Також у цьому документі згадується про те, що пан Олійник підтвердив свою присутність під час передачі хабара. Хоч сам Олійник в коментарях пресі факт своєї присутності при передачі хабара, як і свідчення проти Зварича, спростовує.
Добавлено (11.08.2009, 20:21)
---------------------------------------------
Постає запитання хто бреше: слідчі чи екс-губернатор? Або ж - чи випадково, на сьогодні вже екс-суддя і екс-губернатор, не нажили за час своєї діяльності спільного ворога? Але про це згодом.
Наразі ж цікаво, що думає сам пан Зварич з цього приводу, адже у балагані загальних коментарів з цього приводу його думку у публікаціях шукати годі.
Відслідкувати її можна хіба в численних зверненнях до вищих інстанцій, де пан Зварич категорично заперечує свою причетність до злочину, в якому його звинувачують, і які так і осіли, припадаючи пилюкою, у владних кабінетах поза увагою громадськості.
Основною причиною свого затримання Ігор Зварич називає політичне замовлення. Певне, не треба нікого переконувати у привабливості і впливовості посади голови суду. А коли суддя відмовляється приймати «потрібні» рішення нічого не лишається як посунути «невмовного» суддю.
Пан Зварич стверджує, що справа проти нього наклеп, і хабара він не брав. Єдиною причиною свого гоніння пан Зварич називає любов деяких посадовців до землі. Власне мова йде про те, що історія з 350 га землі, за які він ніби то отримав хабар від Залізного, насправді має київський слід. Пан Зварич також вказує на дружні стосунки пана Залізного, який фігурував як спонсор виборчої минулої кампанії «Нашої України» і натхненника «Єдиного центру», екс-голови Секретаріату Віктора Балоги, любов якого до землі теж не є секретом як і його дружба ще з одним поціновувачем уже київської землі, заступником Генпрокурора Ренатом Кузьміним.
Добавлено (11.08.2009, 20:21)
---------------------------------------------
Таким чином вимальовується картина «зацікавлених» у усуненні Зварича з посади, адже якось мало віриться, що звичайний бізнесмен «замахнувся» б на скандал такого рівня. Більше того – найбільший інтерес у справі у найвищих ешелонах – схоже у самого Президента Віктора Ющенка. Адже вибори ніхто не відміняв, а за півроку до часу «пік» важко виправити п’ять років бездіяльності, тому політикам очевидно, доводиться іти у ва-банк…
Та повернемось до самої справи. Цікавим у цій всій історії є те, що «позитивного» рішення на користь фірми «Оліяр» у справі землі суд так і не прийняв. Так за що ж тоді Іван Залізний дав хабара, і чи давав він його взагалі? Та й грошей, буцімто переданих Залізним, у справі взагалі немає… Єдиний доказ – сумнівні свідчення самого Залізного.
А тепер на секундочку уявіть ситуацію, що ваш сусід поклав оком на вашу дружину і пише заяву у міліцію, що ви буцімто украли в нього корову. Приходить міліція – забирає вас у в’язницю, ну і що з того, що корови ви не крали, а у вашого сусіда її навіть і не було, і що живете ви на 5 поверсі в центрі Львова. Є заява сусіда, а для бабусь з вашого двору ви вже ворог номер один. Нічого не нагадує? Абсурд.
Взагалі абсурдних моментів у справі Зварича більше, ніж треба. Як і заява слідчих про втечу Зварича. Сам екс-суддя стверджує, що на час його відсутності він перебував у руках злочинців, які піднесені заявами преси про неймовірні статки Зварича, вимагали викуп від його родини. Та хто-хто а Зварич у всьому цьому балагані знову ж виявився непочутим.
Ні сліди побоїв, ні рани від кайданок, зафіксовані медиками, не стали достатньою підставою для порушення кримінальної справи про викрадення Ігоря Зварича. Цього слідчі просто не помічають. А фактів про викрадення навіть не перевіряли. Складається враження, що зникнення пана Ігоря в розпал скандалу – це теж частина чийогось плану. Адже набагато легше дискредитувати людину якщо вона не може сказати нічого на власний захист, головне – подати це у якомога кращій обгортці.
Та найобурливішою у цій ситуації є позиція президента Віктора Ющенка. Глава держави мав би, як ніхто, бути незаангажованим і захищати права своїх громадян. Натомість Віктор Андрійович став першою скрипкою у роздуванні скандалу. Безумовно, що кожна заява з уст президента – новина номер один. І дуже прикро, що наш президент через свою м’якість чи недостатню поінформованість зазвичай стає маріонеткою у руках певних бізнесових та політичних гравців. Ще прикріше думати, що Ющенко сам є ініціатором всього цього фарсу, і бавлячись долями українців намагається продовжити своє перебування на політичному Олімпі. Адже сьогодні в немилість президента потрапляють ті, хто ще не так давно за нього голосував і міг підтримати його не наступних виборах…
Звісно, хотілося б, аби колись в Україні політики почали боротися за голоси виборців, роблячи вчинки на користь тих же виборців, а не принижуючи чи безпідставно звинувачуючи своїх опонентів чи просто неугодних, які під руку попадуть. Наразі ж політичний терор – найпоширеніший спосіб прориву до влади. Змінюються тільки погляди на ці речі, в залежності від сторони барикад, яку займаєш. Пригадуються заяви прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, яка неодноразово звинувачувала слідчого у справі Зварича – Володимира Жербицького, у виконанні політичних замовлень. Власне Володимир Жербицький свого часу займався розслідуванням діяльності «Єдиних енергетичних систем України», і як говорила Тимошенко, займався «фальсифікацією» проти неї справи в часи Леоніда Кучми, за що отримав звання генерала. Та політична пам'ять така коротко термінова…
А тим часом Ігор Зварич далі перебуває у СІЗО, країна готується до виборів, а то тут то там летять нові голови, на яких за півроку постане нова політична історія України.
